ЧЕРВОНИЙ ПРОМІНЬ

"ЧЕРВОНИЙ ПРОМІНЬ"

Громадсько-політичне видання

Там, де хліб виростає з любові…

Від самого горизонту, з блакитного марева, що озивається співом жайворона, рухаються хлібним ланом комбайни. Високе синє небо, подекуди – білі хмарини… Повітря майже не рухається – спека. Витає над полем запах теплого зерна і свіжоскошеної стерні – жнива. Позаду – велика робота, тривоги і клопіт багатьох людей. І ось він – підсумок. Нинішнього року для агропідприємства “Валена” Запорізького району – він достойний і радісний. По 44 центнери на круг дають зернові, а пшениця на парах – більше 60. Не менш очікуваного дали і горох, і ячмінь – це при тому, що ці місця – зона ризикованого землеробства.

Вони й ризикують – хлібороби від Бога, академіки від землі – два партнери, два господарі - Валерій Сушилов та депутат Біленьківської сільської ради, патріот своєї громади Володимир Козиряцький. Надійний і міцний дует. І разом з ними з такою ж наснагою і віддачею працює весь колектив агропідприємства. Не приживаються тут люди, байдужі до землі. Спільна відповідальність за землю об'єднує і цементує колектив – з року в рік, з дня у день, в негоду і ясну днину. Тому щасливим і вдалим для агропідприємства є не тільки рік нинішній, а кожен, бо хліб тут виростає з любові.

Ставляться тут до землі не як до засобу виробництва (хоча за економічною наукою так і є), а як до матері-годувальниці – з теплом, з повсякденною турботою. Ми бачили, як готують лани, де віджнивували: вже під новий врожай проводять лущення стерні, культивацію та боронування, вносять добрива та гербіциди – уже практично всі лани готові до осінньої сівби.

Дивувались дослідному полю, де колосяться пшениці кількох сортів – у "Валені" вивчають, які з тих, що пропонують науковці, на їхніх землях будуть найбільш ефективними. Підготовку грунту у "Валені" хлібороби ведуть у дві зміни, відразу, щойно із загінки виходять комбайни. Навіть на парах внесли комплексні добрива На одному із задискованих полів того дня міндобрива вносили молоді механізатори Олександр Комісаренко та Віктор Желандков-ський. Пройде дощ – і можна буде сіяти озимину.

Далі зеленою стіною стоять дорідні гібриди соняшника, сортодільниці кукурудзи: нині тут, без поливу, вирощують 48 гібридів качанистої. Теж вивчають, експериментують, досліджують. Займається цим особисто В.І. Козиряцький – сам насіннєвод-дослідник.

– Землі треба давати все найкраще, – тільки тоді можна чекати гідної віддачі. Ми ж не випадкові на ній люди, не тимчасові правителі, ми сини її, а вона нам мати. І вчить нас уму-розуму, і годує, – говорить Володимир Іванович.
На запитання, чи не стомився за стільки років працювати від зорі до зорі – бо земля ж не верстат, виключив – і пішов. Тут же ні часу, ні турботи виміряти не можна, відповідає, щиро посміхаючись: "Та я відпустку повністю не витримую, вже на третій день тягне мене до землі, до роботи… Після вихідних – поспішаю, немов рік не був"…
Разом з директором з виробництва В.І. Козиряцьким, дбайливо доглянутими, рівними, як асфальтівки, степовими дорогами, ми виїхали в поле, де збирають врожай передові механізатори Володимир Гришин та Віктор Ковальчук. Відвозять збіжжя на зберігання водії Павло Чиженок та Олег Бойко. На жнивному лані – спекотно, а в кабінах могутніх степових кораблів – зручно і прохолодно. "Валена" зробила ставку на сучасну техніку, тож збирають врожай практично без втрат і з гідними умовами для механізаторів.

Про людей в агропідприємстві піклуються не менш, ніж про землю. Адже саме від них залежить і день нинішній, і день майбутній господарства, а від того – і всієї України.

– Якби всі так працювали, як у нас, ми б жили набагато краще, – переконаний директор.

В агропідприємстві вчасно і в повному обсязі розраховуються за оренду паїв, до речі, роблять це вже з початку кожного нового року, бо ж одному терміново потрібні гроші, а у когось не вистачає кормів для підсобного господарства до нового врожаю. Ось і на сьогодні уже отоварено тут біля 40 відсотків власників паїв.

Працівники мають гідну зарплату, тут створено гарні умови для роботи, а головне, що кожен відчуває: тут він – не один, і в біді, і в радості його підтримають, допоможуть. Тож і віддача від людей відповідна.

Багато роблять тут для зміцнення матеріально-технічної бази. Нині власними силами завершують будівництво ще одного зерноскладу, планують оновити комбайновий парк, придбати самохідний обрискувач, невеликий новітні трактор, щоб хлопці на обприскувачі робили з кондеціонером.

...На подвір'ях працівників агрофірми, і вздовж парканів, на вулиці, буяють квіти – спека їм не страшна. І в цьому теж є високий зміст: там, де у людей вистачає серця і душі, щоб не тільки працювати заради хліба насущного, а ще й створювати красу – живуть любов і віра в гідне наше майбутнє, заради якого всі вони і працюють.

Валентина МАНЖУРА,
Ольга ЯКИМЕНКО.


Comments (0)

Leave Comment